Радикальное сознание

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Радикальное сознание » Тестовый форум » Статьи со старых газет! Не забудем прошлое!!!


Статьи со старых газет! Не забудем прошлое!!!

Сообщений 1 страница 3 из 3

1

Статьи со старых газет! Не забудем прошлое!!!

0

2

http://s1.uploads.ru/t/eoNGj.jpg

Поговоримо про важливе!

Ти вмієш читати?

----------Слово журналіста-----------
Усі ми вміємо читати… Це здається такою аксіомою, такою незаперечною істиною, що будь-який сумнів у ній викликав би щире здивування, а то й загальне обурення.
Справді, ми вже звикли (і то цілком справедливо) вважати себе найбільш читаючою країною в світі. І статистика підтверджує, що ми майже поголовно – читачі: понад 90 відсотків населення читає газети й журнали, близько 80 процентів – книги. Чи не правда вражаючі цифри?
І все ж, чи всі ми вміємо читати?
Це запитання, яке виявилось аж ніяк не риторичним, почув я в одній з «рядових», так званих масових бібліотек Києва. І з розмови з працівницею цього «храму книги» дізнався про інші цифри, які змусили замислитись. Спочатку вони видалися мені вельми втішними. Скажімо, майже половина читачів цієї бібліотеки – молодь віком 16-25 років. Між іншим, частка цієї молоді в загальному населенні району значно менша.
Це ж чудово! – мало не вихопився в мене радісний вигук. Отже, молодь виявляє похвальний інтерес до книжок!
Та, виявляється, з такими оптимістичними висновками поспішати не треба. Бо в райдужній тій статистиці було одне маленьке «але», такий собі «дріб’язковий» нюанс, на який ми якось не звикли звертати увагу: переважна більшість молодих читачів згаданої вікової категорії бере в бібліотеці книги лише одного спрямування – підручники, довідники, спеціальну й технічну літературу…
Що ж виходить? Виходить, що 16 - 25-річні юнаки й дівчата читають переважно те, що їм необхідно за програмою навчальних закладів. Себто, це читання, так би мовити, «примусове», за принципом: прочитав – склав іспит – забув… А де ж книги «для душі»? Чи не губиться за клопітними буднями, в яких мерехтять формули, цитати й уривки з «штудійованих» класиків, живе прагнення до спілкування з книгою, з безмежним світом думок і почуттів, світом того прекрасного, що творить в людині людину?
Відтак мене вже не здивував висновок, що випливає з дослідження, проведеного працівниками бібліотеки: лише кожен другий дорослий житель району звертається до художньої книги частіше одного разу на місяць. А що ж решта? Невже у половини людей, котрі вважають, що живуть повнокровним, змістовним життям, не виникає щоденної, постійної потреби читати художню літературу?
Одна моя знайома нещодавно з тривогою і якоюсь розгубленістю зізналася: «Я свого сина ще в чотири роки навчила читати й писати, а тепер ось, коли він вже вчиться в школі, ніяк не можу примусити його читати щось поза програмою…»
Парадокс: людина вміє читати змалку, та … не хоче. Де, на якому етапі втратилася ця природна цікавість, потяг до відкриттів, що так притаманний дитині?
Що ж, давайте поміркуємо разом. Зрештою, навчитись розпізнавати літери, опанувати техніку читання, нескладно. На кожному кроці дитину оточують ці літери, написи, книжки. І немає нічого дивного в тому, що батьки мало не з пелюшок втлумачують своєму чадові оті літери, вперто, наполегливо, енергійно і… невміло намагаються ПРИМУСИТИ малого читати. І тим самим – відбивають у дітлахів інтерес до читання. Адже все, що примусове, відлякує маленьку людину.
Так само і в школі. Скутий жорсткими рамками програми, вчитель «проганяє» учнів по конвеєру уроків, примушує читати часом те, до чого в дитини не лежить душа.
Батьки примушують. Вчитель примушує. А дитина… не читає.
Культурі читання, любові до книги треба вчити, треба виховувати, прищеплювати змалку не «техніку» читання, а живу, внутрішню потребу спілкування з книгою. І самим батькам та вчителям не зайве було б повчитися цього складного мистецтва.
Скажіть, чи стало у вашій сім’ї доброю традицією, звичкою, потребою душі читати книги разом з дітьми? Чи навчалися ви тактовно, зацікавлено вводити маленького громадянина в дивосвіт прекрасного? Чи обговорюєте ви разом з дітьми прочитане? Адже саме це формує вдумливого читача, прищеплює йому бажання пізнавати світ, створює в сім’ї , а потім у школі атмосферу любові й поваги до книги. Саме привчившись (без примусу) до читання в юному віці, людина на все життя не втратить інтересу до книги.
І тоді запитання: «Ти вмієш читати?» буде справді недоречним. Бо людина відповість на нього: «Я люблю читати!».

Анатолій Зубков
Газета «Молодь України»
№22(15604) 1 лютого 1987 року

0

3

http://s1.uploads.ru/t/vWJoB.jpg

0


Вы здесь » Радикальное сознание » Тестовый форум » Статьи со старых газет! Не забудем прошлое!!!